Не знаю чому,але саме сьогодні на мене нахлинула хвиля спогадів.Я згадала перше кохання,переживання,перші виступи і перші падіння. Я ніколи не вірила,що перше кохання люди проносять на все життя, але сьогодня я в цьому переконалася,що яке б перше кохання не було, але ми на все життя запам'ятаємо перші поцілунки,перші сльози і переживання, як наше серце виривалося з грудей ,коли ми бачили  об'єкт наших почуттів, да навіть тепер, але вже тих почуттів немає.Час іде і його не можливо зупинити,ми дорослішаємо і я розумію,що більше я не зможу безтурботно гратися, лазити по деревам бігати у схованки,цього більше не буде,життя іде і несе нас у вирій нових подій, але попереду також багато цікавого. Сьогодні я перегорнула своє життя на сторінок 5 назад і дізналася відповіді на свої запитання,побачила,що збулося,а що ще попереду з моїх дитячих фантазій.Раніше я не могла зрозуміти у чому сенс або смисл життя і тепер я зрозуміла,що смисл і є у самому житті, щоб жити, кохати,перживати поразки і цінувати своє життя,бо вона нам дається всього один раз.Був час, коли я просто заплуталася в собі, в своїх переживаннях і не могла зрозуміти,що зі мною, а час брав своє, і коли я оговталася, то зрозуміла,що я ніби цілий рік була ві сні, тож  треба поспішати жити,тому що життя не буде чекати і час також.Було багато тяжких моментів, коли не хотілося жити, але зараз мені й самій з цього просто смішно,тому що ті моменти зовсім не варті життя і вони в порівнянні з ним просто ніщо.Отже, треба пам'ятати,що час все лікує і забире все найгірше  з собою, а найкраще все залишиться з нами.Тож потрібно поспішати робити багато хорошого,щоб бути в гармонії з собою і бути гордим за своє життя і ніколи не шкодувати про щось і щоб здійснилося те,що нам здавалося ніколи нездійсненним!

 Незабаром день СВ.Валентина-це велике щастя для всіх закоханих!Як це чудово кохати!Я сьогодні про це задумалася і зрозуміла,що кохання-це все,заради чого треба жити.Незалежно від того чи це кохання до друзів,чи до чогось іншого!Але кохати-це просто чудово.То ж вітаю всіх з наближаючим святом!

Любовь искали и боготворили,

Любовь теряли и не берегли!

"Любви не существует",-люди говорили.

А сами умирали от любви.

Любити людину-це велике щастя і відповідальність,це постійне очікування та жертовність,це безмежне розуміння та бажання принести коханим трепетну мить радості!

Любов не кара,але й не гра.

Вона не квітка,що зів'яне швидко.

Любов -це дар.І Бог сам вибира,

хто заслужив оце пізнати диво.

Чудовий звичай вітати коханих,єдиних,бажаних,саме 14 лютого,поширився у всьому світі.Кілька років тому він прийшов до нас,мабуть,від найближчих сусідів-поляків.До речі, у Польщі в день закоханих прийнято надсилати листівки з привітаннями "Валентин" і частувати одне одного печивом, у вигляді сердець.А 14 лютого у США,діти вітають вчителів,начальників-підлеглі,один одного.Валентинів день в Америці не лише свято кохання, а й свято доброго тону.Який би дарунок ви не отримали,чи не вручили комусь,головне,щоб це було зроблено з любов'ю.

Я вам хочу побажати завжди,завжди,завжди кохати і бути коханими!!!!!!!

Сьогодні вночі я помітила,що земля вкрилася білою ковдрою!"Ура,це ж очікуваний сніг"Земля стала такою гарною,але мені чомусь зовсім не радісно!:(( з цією владою і з цією новою їхньою системою"зовнішнього оцінюванння"просто жити не можна!скільки всього ще потрібно витримати, і вступні іспити ще й "зовнішнє оцінювання"!я просто не можу,мені дуже тяжко,особливо із-за математики,яку я мусила вибрати зовнішнім,так як йду на економічну спеціальність.математика дуже тяжка в пробних іспитах,ну навіщо цю систему придумали?.У ВуЗах кажуть, не  здавайте це зовнішнє воно не грає ролі,потім тільки приймаємо по зовнішньому і по нашим екзаменах!просто кошмар,голова йде обертом.Я не можу так розірватись, і готувати програму "зовнішнього"і програму вузу!мені так потрібен відпочинок,я просто вже заплуталась від цієї незрозумілості!так хочу відпочити,а не можу:(((депресія просто жах!

Тянюшки, вітаю всіх зі святом, а також студентів!хочу побажати вам всіх людських благ і як це не банально,але міцного здоров'я!зі святом вас!!!!!!!!!!!!!!!!

Який сьогодні прекрасний день!життя-це дивна річ!ця неділя видалася такою жахливою, вся в турботах, клопотах і т.д!і ось скоро очікувані вихідні!просто супер!у нас з дівчатами очікувана вечірка-"девишник"нарешті, мі всі подруги разом зберемося, побалакаємо, посумуємо!це дуже для мене радісна подія, так як із-за турбот ми дуже рідко всі бачимося!думаю,що повеселимося на всі 100%,обов'язково напишу!Доречі давайте знайомитись, а то я тут зовсім новенька і взагалі ще нікого не знаю?:)

Открыть больше изображений

В дитинстві кожен мріє кимось бути!Будучи маленькою я дуже захоплювалася сценою, я вважала,що це  моє життя, що це все чим я живу!в 4 роки я знала всіх виконавців вітчизняної естради,їхні пісні!ще маленькоїюприходили гості до маїх батьків мене маленькою ставили на стілець  і співала. співала пісні Алли Пугачової і багатьох інших виконавців!і всі дивувалися,як така маленька знає такі пісні, пророкували для мене світле майбутнє!і я так вважала!сцена-для мене була чимось таким близьким і чимось таким недосяжним!я багато мріяла......Я дуже хотіла виступати, співати, але не знала як мені в 7 років відрекомендувати себе,щоб мене взяли співати,куди бігти,що казати...Істалося те,що не можна передбачити,розлука батьків...Всі мрії про музичне мистецтво відпали,я жила с мамою, коштів було не багато і мене не змогли з матеріальних причин віддати на співи!І ось перший мій виступ,мене помітили на уроці музики в школі,що я гарно співаю і запросили виступити!і це сталося,мій перший виступ в 8 років....Пройшов  дуже вдало!мене запрошували займатись,але.....Я залишилася співати тільки в школі,!і ось коли мені випивнилося 11, я пішла в школу мистецтв, мама також була не проти і могла вже мені це  дозволити!Ці роки для мене були якимись казковими,мріями дитинства,музика, концерти....Мене почали запрошувати на міські концерти,фестивалі..!ітут мені відкрилось справжнє обличчя конкуренції,зради!я вважала, як можна в мистецтві конкурувати,це ж так душевно,так піднесено,хіба можна в цій справі якісь не чисті замисли мати?!в 2007 році я отримала диплом про закінчення освіти по класу сольний спів!І тут я вирішила, в моєму житті, тільки музика, буду виступати,співати!і тут сталося не передбачуване.....перше взаємне  кохання!він був не пов'заний з мистецтвом!звісно, сцена, музика відійшли кудись на інший план.Він проти якоїсь музичної кар'єридумав,що так мене втратить !я просто примирилася!йшов 11-ий клас вже пора визначитись з майбутньою професією!ще з 9-ого класу, я вирішили,що стану журналістом, йшла до цього, але почала думати  мій юнак мене відмовляв від цього,мама, при цьому виявилося,що на цю професію немає бюджету,мама сказала,що терба йти туди,де є бюджет!Мію юнак здобуває економічну освіту і порекомендував мені також її отримати,вчуся я гарно,мама також почала мене вмовляти і я згодилася......!але одне но: математика-це просто не моє, я в цьому не сильна!стала я абітурієнткой "КПІ",готовлюся до вступу на економічний факультет!так звичайно,якості економіста в мене присутні, але ж як же моя мрія,хочеться крикнути,але куди??????хіба можна вже щось змінити і відступити!вибір цієї професії для мене-означав що музика сцена-залишиться тільки як хоббі!мрії всі розлетілися вщент!і як тепер бути?хіба можна вже відступати?Чи правильно я зробила.... не знаю!Але я не маю права про щось шкодувати, все не так і погано!але дитяча мрія пішла від мене разом з дитинством і залишилась десь далеко у моєму серденьку....