Не знаю чому,але саме сьогодні на мене нахлинула хвиля спогадів.Я згадала перше кохання,переживання,перші виступи і перші падіння. Я ніколи не вірила,що перше кохання люди проносять на все життя, але сьогодня я в цьому переконалася,що яке б перше кохання не було, але ми на все життя запам'ятаємо перші поцілунки,перші сльози і переживання, як наше серце виривалося з грудей ,коли ми бачили  об'єкт наших почуттів, да навіть тепер, але вже тих почуттів немає.Час іде і його не можливо зупинити,ми дорослішаємо і я розумію,що більше я не зможу безтурботно гратися, лазити по деревам бігати у схованки,цього більше не буде,життя іде і несе нас у вирій нових подій, але попереду також багато цікавого. Сьогодні я перегорнула своє життя на сторінок 5 назад і дізналася відповіді на свої запитання,побачила,що збулося,а що ще попереду з моїх дитячих фантазій.Раніше я не могла зрозуміти у чому сенс або смисл життя і тепер я зрозуміла,що смисл і є у самому житті, щоб жити, кохати,перживати поразки і цінувати своє життя,бо вона нам дається всього один раз.Був час, коли я просто заплуталася в собі, в своїх переживаннях і не могла зрозуміти,що зі мною, а час брав своє, і коли я оговталася, то зрозуміла,що я ніби цілий рік була ві сні, тож  треба поспішати жити,тому що життя не буде чекати і час також.Було багато тяжких моментів, коли не хотілося жити, але зараз мені й самій з цього просто смішно,тому що ті моменти зовсім не варті життя і вони в порівнянні з ним просто ніщо.Отже, треба пам'ятати,що час все лікує і забире все найгірше  з собою, а найкраще все залишиться з нами.Тож потрібно поспішати робити багато хорошого,щоб бути в гармонії з собою і бути гордим за своє життя і ніколи не шкодувати про щось і щоб здійснилося те,що нам здавалося ніколи нездійсненним!